Хроники Александрии

Ситуація на підприємствах машинобудівної промисловості Олександрії

, 29.11.2009

— Якщо в цілому українська машинобудівна промисловість за 10 місяців поточного року спрацювала на рівні 48,6%, то в Олександрії цей показник становить 49%, до кінця року очікуємо зростання до 1,9%, — сказав начальник управління економіки міської ради А. Садоміченко, спілкуючись з журналістами міста. За його словами, показники не дуже високі, але втішає те, що за останні 5 місяців падіння промисловості в Олександрії не було. Хоча ситуація на колись провідних підприємствах міста в цілому не дуже райдужна.

— Скажімо, на ВАТ „НВО „ЕТАЛ”, — говорить Анатолій Борисович, — 80% робітників, які стоять за станком, працюють повний робочий тиждень, інші — три дні на тиждень, Проблеми є, бо все це відбивається на заробітній платі, на людях, на їхньому здоров’ї, але є плани на наступний рік і керівник не втрачає оптимізму. Є перспективи, що завод вийде на той рівень, який у нього був раніше.

Характеризуючи роботу промисловості, Анатолій Борисович згадав і такі підприємства, як УВП УТОС, ПП ВКК „Амірпласт”, TOB НВФ „Кран” та інші, які також опинилися у складній ситуації: не знаходять своїх споживачів, працюють неповний робочий тиждень, є й такі, що взагалі не працюють, або один день на тиждень, щоб підприємство зовсім не розвалилось. Разом з тим, начальник управління економіки запевнив, що у тих підприємств, які він назвав, є всі можливості — і до кінця року, і в наступному працювати стабільно і нарощувати виробництво.

Пригадуючи стан справ на підприємствах вугільної галузі, А. Садоміченко назвав її померлою.

— За виключенням рудоремонтного заводу, який працює нині на дуже малий відсоток, навіть у порівнянні з минулим роком, інші ж підприємства не працюють взагалі, — говорить Анатолій Борисович, — вугільна галузь потребує великих інвестицій. Але, на жаль, потужні інвестори нашими об’єктами не цікавляться. Вісімнадцятого листопада відбудеться перше засідання комісії з приватизації ДП „Бурвугілля”, за яке встановлена вартість 162 млн. грн. Але немає впевненості, що когось влаштує така ціна. Наступний продаж можливий через декілька місяців із знижкою до 30% (таку процедуру допускає законодавство) — це буде 110 млн. грн., але за такі кошти підприємство продавати ніхто не буде, адже, щоб його відродити, необхідно півмільярда коштів. Зараз на рівні області за погодженням з нами, — говорить А. Садоміченко, — лунають пропозиції до вищих інстанцій провести приватизацію на зразок німецького варіанту: Об’єкти продати за символічну вартість. Але проблема у тому, що в Україні немає закону, який би передбачав відповідальність за невиконання інвестиційної програми. А це є суттєвим стримуючим фактором. Бо можна придбати за дешево і не відповідати ні за виробництво, ні за людей…

Що стосується „Енерговугілля”, то майно фактично передано, але немає підпису самого орендаря, який має підтвердити готовність передати це майно, і тому все зависло у повітрі… Члени комісії підписали акти… крім орендаря, який вимагає від держави відшкодування фінансів, які він вклав на відновлення майна за час оренди, на реконструкцію і капітальний ремонт. Питання судове, складне…

Оскільки тема прес-конференції стосувалася роботи промислових підприємств міста, Анатолій Борисович навів такі цифри: від промисловості міста надходження у міський бюджет складають сьогодні 49%. До державного бюджету надходить 82% від загальної кількості податків, що сплачує місто. На промислових підприємствах працює 40% працівників нашого міста, які зайняті в економіці. Фонд оплати — 43% від загальної оплати праці фонду міста.

П. Колос

Комментарии:

Добавить комментарий: