Хроники Александрии

Забутий Чижевський — музей, який ніколи не відкриють

, 7.08.2009

Дмитро Чижевський ще за життя здобув світову славу як неперевершений славіст, історик літератури. Проте, здається, не всі олександрійці знають, що цей видатний вчений — наш земляк. В 1894 р. він народився у сім’ї відставного офіцера Івана Костянтиновича Чижевського та його дружини — художниці Марії Дмитрівни в будинку по вул. Казначейській (тепер 6-грудня). Але в 1904 р. сім’я переїхала до будинку на розі Центральної та Бульварної вулиць (тепер Шевченка та Свердлова). Саме цей будинок вважався центром культурного життя Олександрії — тоді це був своєрідний клуб інтелігенції міста.

На жаль, зараз будинок втратив свій первинний вигляд. У післявоєнні роки його добудували, а крім розташованої там Олександрійської центральної районної бібліотеки в кімнатах, що найкраще збереглися, проживало дві родини. Після 1991 р. спадщину великого вченого почали осмислювати і на Батьківщині. В Олександрії під час заходів присвячених 100-літтю з дня народження Дмитра Чижевського була відкрита меморіальна дошка на його честь. Його ім’я тепер носить одна з вулиць міста. В 2007 р. його іменем була названа Олександрійська центральна районна бібліотека. Місцеві краєзнавці говорять, що на основі зібраних матеріалів про життя родини Чижевських в Олександрії можна було б відкрити, якщо не меморіальний музей, то хоча б меморіальну кімнату. Але для цього у свій час не знайшли ні відповідних площ у будинку, ні коштів.

Тепер загроза втратити історичну пам’ятку стала реальністю. Помешкання поряд з бібліотекою придбали нові власники. За словами місцевих мешканців, там мають відкрити аптеку. Власники прорубали в будинку двері, і це призвело до того, що у стіні з’явилася величезна тріщина. Старовинний будинок «прикрасили» металопластиковими дверима, а що перепланували в середині — невідомо. Так, це приватна власність, але одночасно й історична пам’ятка, в якій повинен розташовуватися музей. Відтепер можливість його створення втрачена остаточно.

Оксана Орлова

Ссылки по теме

Комментарии:

  1. жаль, что не ценим наших славных земляков:(

    сергей,
    1570593
  2. Сколько можно эти аптеки строить?
    Когда же все это остановится?

    Моль,
    7705fcd
  3. дело не в аптеках, а в несоблюдении как требований архитектуры так и чисто моральности..
    я бы гордился, например, аптекой в здании, которое имеет историческое значение!!

    сергей,
    1570593
  4. А я аптеками в нашем городе не горжусь. Чего ими гордится, если их как грибов после дождя?

    Моль,
    fc86a58
  5. да я говорю о том, что если б у меня был бизнес и офис/пункт продажи или еще что-то был в здании, имеющее историческое значение — это ну если не фишкой было бы, то поводом для гордости. ведь не у каждого же! ремонтик бы сделал..

    сергей,
    1570593
  6. Ремонтик…это хорошо, но когда после ремонтика появляются трещины(!) в стенах. Тут уж no comments!!

    Моль,
    d51208a
  7. ну да, не ремонтик это :(

    сергей,
    1570593
  8. Невже міська влада, її відповідні структури, які давали дозвіл на зміну зовнішнього виду будинку, на якому розташовано меморіальну дошку, не знали що то за будинок, і чому олександрійці повинні гордитися ТАКИМ земляком??? В це просто не можна повірити! Невже такі недалекоглядні? Гроші всі очі замилили… Подумали б, яка буде реакція на такі дії. Хоча, їм усе до лампочки — наша реакція, обурення, якийсь там Чижевський …. Головне — гроші, гроші, гроші.

    Nadin,
    c6c1a52
  9. Nadin, звідки інформація, що за дане питання відповідає міська влада? Репортери з двох видань, поки що, не знайшли відповіді, під чиєю юрисдикцією перебуває дана будівля. Гіпотетично, це може бути і районна влада.

    Влад,
    484e619
  10. Гіпотетично — згодна. Але всі будівлі, які знаходяться на території міста, відносяться до міста, а не району. Раніше це взагалі був будинок, що входив до житлового фонду міста, в ньому давали квартири. Довгий час там жили партійні та радянські керівники. Потім, скоріше всього, ці квартири приватизували. Але це лише мої здогадки. Трохи пізніше матиму змогу дізнатися про все детально.
    Зараз вигляд ще жахливіший — меморіальну дошку закрили плівкою і заклеїли хрест-навхрест коричневим скотчем. А розвали каменю і цегли так і лежать. Скоріше б уже приводили все до тями. А то — ні туди, ні сюди. Може хоча б виглядало естетичніше, чи що.
    А уявіть, що там всередині вже зроблено-перероблено? Не можу досі заспокоїтись — якось попередні власники квартири до таких категоричних перебудов не вдавались. Все-таки щось моральне стримувало.

    Nadin,
    c6c1a52
  11. Коли заглохло будівництво, появилась примарна надія, що власник чи служби все повернуть назад, але, як виявилось, все примітивніше і простіше — у власника якісь проблеми з дозволами водоканалу, бо в землі — комунікації.
    А всі інші дозволи — і олександрійські, і кіровоградські, як виявилось, — в абсолютному порядку! Все дозволено, все погоджено. Будинок — не памятка архітектури. Отже, можна творити що завгодно. Звертатися можна лише до моральності як власників, так і чиновників. Тепер там черга за клумбою — бо будуть ще сходи і доріжка до них.
    А через дорогу навскоси, біля Ощадбаку вже готова аптека. Банк, аптека, банк, аптека…

    Nadin,
    c6c1a52

Добавить комментарий: