Хроники Александрии

Громадські слухання — темна конячка

, 28.03.2009

В одному з попередніх номерів «ОТ» був розміщений відкритий лист-звернення міському голові О. О. Скічку та депутатам Олександрійської міської ради від представників територіальної громади з приводу процедури проведення громадських слухань в Олександрії.

З часу публікації листа минуло вже більше місяця, але ніякої відповіді чи коментаря від осіб, яким адресовано звернення, досі не прозвучало. Чим викликана така неувага до жителів міста?

М. Степовий

Перш за все, мабуть, варто нагадати хоча б коротко зміст відкритого листа, про який ідеться (повний текст його займе чимало газетної площі). У ньому громадські активісти вкотре критично висловлюються з приводу публічного обговорення на громадських слуханнях жителями міста формування тарифів на комунальні послуги, програми соціально-економічного розвитку та бюджету міста на поточний рік. При цьому автори листа нарікають на недостатню відкритість, прозорість, систематичність і послідовність у дотриманні загальноприйнятих демократичних норм. Завершується лист пропозиціями, спрямованими на захист прав та інтересів жителів міста.

На прохання редакції «ОТ» і за дорученням міського голови лист прокоментувала секретар міської ради Олена Богоявленська.

— Звинувачуючи організаторів громадських слухань у тому, що вони проводять їх на власний розсуд, автори листа забувають, а, можливо, і не знають, що основні положення такого заходу виписані у статуті міста, який також приймався свого часу з волі громади. Де були наші критики під час його обговорення?

Те ж саме можна сказати і про обговорення програми соціально-економічного розвитку міста. Мабуть, їх теж не було на цих слуханнях. Просто критики — це окрема категорія людей, головне покликання яких — говорити, що все навкруги погано при будь-якій владі. От якби вони прийшли та запропонували місцевій владі: а давайте разом поміркуємо, як краще зробити те чи інше…

От і виходить, що майже всі зауваження громадських ватажків (окремі з яких, до речі, самі призначили себе на цю роль без законодавчого підґрунтя на це) є надуманими. Наприклад, це стосується докору, що міська влада ніколи не запрошує на громадські слухання посадових осіб Кіровоградської ОДА, представників, депутатів ВРУ. Це неправда: ми б і раді бачити згаданих представників і не раз їх запрошували, та, на жаль, у них свої погляди на обов’язковість такої присутності.

Цитую далі лист: «Думки і пропозиції громадських організацій, пересічних громадян відкидаються та ігноруються. Рішення приймаються практично з голосу. Ведення протоколу, його зміст не доводяться до відома громадян».

Якраз навпаки: всі пропозиції, висловлені на громадських слуханнях, фіксуються протокольно, після чого публікуються у місцевих ЗМІ.

Уже звичним зауваженням стало (також цитата з листа): «Фактично позиція 200—300 зацікавлених осіб — працівників комунальної та бюджетної сфер — підміняє думку багатотисячної міської громади». Автори листа у даному випадку мають на увазі обговорення на слуханнях тарифів на ЖК-послуги, По-перше, працівники комунальної сфери — такі ж громадяни міста, як і інші присутні, та не пускати їх на слухання ніхто не має права. Якщо ж вони і справді зацікавлені у формуванні тарифів на тепло, воду та ін., то що у цьому дивного? Адже саме від цих тарифів часто залежить, виживе комунальне підприємство разом зі своїми працівниками чи ні.

Щодо критики про відсутність публікації у місцевих ЗМІ проектів міського бюджету та програми соціально-економічного розвитку на поточний рік перед їх обговоренням. По-перше, ці документи є досить об’ємним, а по-друге, законодавство цього і не вимагає. А зміст даних проектів завжди доводиться до відома громади під час їх обговорень на слуханнях.

І нарешті, щодо пропозиції авторів листа: «Рішенням міської ради встановити перелік суспільно важливих питань, у т. ч. тарифної та цінової політики, що підлягають обов’язковому розгляду на відкритих сесіях за участю громади. дивно, але невже хтось зможе пригадати хоч одну «закриту» сесію, на яку б не були допущені пересічні громадяни? Чи комусь з них не надавали слова у порядку, передбаченому регламентом сесії? Інша справа, як у ній «брати участь» — виваженим діловим виступом чи викрикуванням лайки з місця, як це полюбляє робити дехто з громадських лідерів.

І остання пропозиція: «Рішенням міськради зобов’язати її секретаріат розробити Положення «Про проведення громадських слухань», яке б відповідало загальноприйнятим демократичним принципам та нормам.

Знову ж таки: статут м. Олександрії не вимагає розробки такого положення — основні засади громадських слухань у ньому виписані. Відсутні хіба що процедурні питання проведення цього заходу. Тому я готова погодитись, що таке Положення, можливо, і справді потрібне. Тільки розробляти його повинен не лише секретаріат міської ради, а то його знову звинуватять у «закритості і непрозорості» прийняття рішень! Цей документ треба створювати спільно, тому я, як секретар міської ради, готова прийняти всі плідні ідеї стосовно майбутнього Положення «Про проведення громадських слухань».

Ось таким був коментар Олени Богоявленської. Що ж стосується депутатів міської ради, то у декого з них практика проведення громадських слухань не викликала суттєвих зауважень, а інші народні обранці повністю погоджувались з авторами відкритого листа.

Зокрема депутат від КПУ Вікторія Ставицька вважає: «Міській виконавчій владі справді треба більш відкрито проводити громадські слухання. На останньому такому заході під час обговорення бюджету міста голові депутатської планово-бюджетної комісії навіть не дали виступити… Хіба ж це слухання? Владі не треба боятись громади під час прийняття доленосних рішень, а відкрито з нею спілкуватись (тільки не в телефонному режимі, як це останнім часом полюбляють робити наші місцеві можновладці, а особисто). Люди завжди знайдуть що підказати представникам влади, обраним ними, треба тільки вміти їх слухати».

О. Наріжний

Комментарии:

Добавить комментарий: