Хроники Александрии

Криза в наших душах, крига в наших серцях

, 22.03.2009

Діти — наше майбутнє. І не лише нас, батьків, а й держави. І від того, як ми сьогодні піклуємося про них, як плекаємо їх всебічний розвиток, залежить процвітання нашої країни, її майбутнє, майбутнє нашого українського народу.

Нинішній час свідчить, що цими нагальними питаннями не переймаються ні батьки, ні, тим більше, влада, зокрема влада нашого міста, а ще конкретніше — управління освіти міськвиконкому. Чому? Та тому, що три тижні наші діти сиділи вдома, не навчались. Нібито з «реальної» причини — карантин через захворювання на грип, вірусні хвороби. Та це — лише прикриття, ніякої масової захворюваності на грип немає.

Кому це вигідно? Педагогам, яких відправили у відпустку на 2/3 тарифікаційної ставки? Тільки не їм!

Батькам, діти яких сидять удома, замість того, щоб навчатися? Звичайно, ні! А як бути випускникам? Наймати репетиторів? Бо на незалежному тестуванні не буде братися до уваги, що в місті Олександрії був «карантин».

Як же управління освіти міськвиконкому виконує Закон України «Про освіту»? Чи забезпечує повноцінні знання своїх вихованців? Звичайно, ні. Даючи наказ про припинення навчання у зв’язку з «епідемією», управління освіти вдалося до змови з місцевою владою — економії бюджетних коштів. Але на кому? На дітях? На нашому майбутньому? І всі мовчать. Хіба всіх це влаштовує: учнів, батьків, вчителів, громаду міста? Із нашої мовчазної згоди порушують права людини. Через нашу байдужість діти бачать неправду, вчаться брехати, лицемірити.

З економічної і фінансової кризи керівники нашого міста хочуть вийти за рахунок наших дітей. Це ганьба!

Тож чи варто в цій ситуації мовчати? Чи потрібно було б підтримати тих вчителів, членів Вільної профспілки освіти і науки України з Олександрійського колегіуму, котрі оббивають поріг міськвиконкому, бо ж їх не чують, їх не бачать? Не варто своєю бездіяльністю підтримувати позицію традиційної профспілки освітян, яка з «розумінням поставилась» до фактичного порушення права дітей на освіту та права вчителів на працю, яким зачиняли місця загального користування, двері закладу тощо.

Шановні співгромадяни, шануймося, та, в першу чергу, шануймо наших дітей, бо і ми, а тим більше вони того варті.

Надія Лелека, голова Олександрійської міської організації Вільної профспілки освіти і науки України

Комментарии:

Добавить комментарий: