Хроники Александрии

Болісні удари гривні по кишені бібліотек

, 18.02.2009

«Нещодавно зайшов до читального залу міської бібліотеки імені Пушкіна проглянути свіжий номер мого улюбленого журналу «Наука и жизнь». Отримавши журнал, я разом з тим отримав і неприємну новину: бібліотекарка мене попередила, що у подальшому це російське видання, скоріш за все, цей культурний заклад отримувати не буде. А скільки я пам’ятаю, «Наука и жизнь» завжди передплачувалась усіма бібліотеками, оскільки даний журнал був завжди дуже популярним».
(З телефонної розмови в редакції)

Такий тривожний сигнал не можна було залишити без уваги. З одного боку, всі ми непокоїмося, що громадяни України читають дедалі менше корисного і пізнавального, а з іншого — доступ до друкованого «розумного, доброго і вічного» стає дедалі важчим. А пояснити, як складаються справи у міській бібліотеці з передплатою періодики, ми попросили завідуючу централізованою бібліотечною системою Жанну Городецьку.

Причина, втім, ще до початку розмови вимальовувалась сама: адже, в усіх місцевих ЗМІ на початку року 2009-го пролунали тривожні повідомлення про зменшення фінансування з міського бюджету на нинішній рік, зокрема, такої сфери, як культура і мистецтво. В усі попередні роки аж до останнього ці асигнування зростали) а от на 2009-й вони не лише не залишились на попередньому рівні, а навіть скоротились порівняно з 2008-м роком. «Саме тому бібліотечна система і змушена була переглянути перелік передплачуваних нею видань», — підтвердила наші здогадки Жанна Федосіївна.

Взагалі, за її словами, фінансування на передплату періодики у бібліотеках і раніше було половинчастим»: скажімо, при потребі у 40 тис. грн. на 2008 рік — 22,5 тис. грн. фінансувалося з міського бюджету, а решта дотувалась самою бібліотечною системою за рахунок власних надходжень від платних послуг. Тепер же зі зменшенням бюджетних асигнувань це співвідношення, зрозуміло, змінилось.

А тепер щодо дзвінка читача. На жаль, у нього справді є привід для занепокоєння: одним з перших під ніж» потрапив улюблений народом журнал «Наука и жизнь».

Ми довго вагалися, перш ніж прийняти таке рішення, — пояснює Жанна Федосіївна, — оскільки передбачаємо обурення наших читачів. І справа тут зовсім не в тому, що ці видання російські. Просто ми вирішили відмовитись спочатку від найдорожчої періодики. І з’ясувалося, на жаль, що саме ті журнали, які є найпопулярнішими, вони ж і найдорожчі, бо видаються в Росії. Одним з таких виявився журнал «Наука и жизнь», вартість одного номера, уявіть, близько 80 гривень. А журнал «Иностранная литература» — 89 гривень за один примірник! Це нові ціни станом на січень 2009-го року, і вони нам просто не по кишені.

Отож вирішити було непросто, відмовитись чи залишити такі найдорожчі (і найбільш затребувані) видання, як «Радіо», Моделіст-конструктор, «Техника — молодежи», «Физкультура и спорт». У результаті було вирішено для початку відмовитись від російських журналів «Наука и жизнь», «Иностранная литература», «Крестьянка», «Физкультура и спорт». Переглянуто також і перелік українських видань, з якого ми у нинішньому році не будемо передплачувати ті газети І журнали, які не користуються попитом у читачів. Наприклад, газета «Український футбол», яку читає у нас всього декілька відвідувачів. Як буде надалі — невідомо, оскільки передплата у нас проводиться щомісяця наперед, отож усе залежить від поточного фінансування. Але зрозуміло одне: бібліотечна система не в змозі самотужки покрити брак коштів на фоні цін на періодику, які дедалі зростають», - з прикрістю констатувала завідуюча Жанна Городецька.

Таким чином, що ми маємо на сьогодні у читальних, залах міста? Найбільший перелік періодики: — у бібліотеці ім. Пушкіна: 67 журналів (з них 7 — російських) та 48 газет. У переліку журналів уже давно немає таких колись відомих та улюблених науково-пізнавальних і літературно-публіцистичних журналів для дітей і молоді, як «Юний натураліст, «Ровесник», «Химия и жизнь», «Вокруг света», «Юность», «Юный техник». Тепер, як бачимо, «чорний список» поповнять ще принаймні чотири видання.

Що ж залишається? Переважно видання навчального спрямування (для школярів, студентів, викладачів), ряд центральних та місцевих газет, а також деяке бульварне чтиво типу «Единственная», «Cosmopoliten» та інші. Втім, є серед цього переліку і цілком достойні українські видання «для душі». Ну і ті російські, які поки що з останніх сил може собі (тобто читачам) дозволити бібліотека.

Дещо заспокоїти може та обставина, що практично всі російські видання є в мережі інтернет, а для цього у «читалці» спеціально працюють 5 комп’ютерів. Але ж зрозуміло, що це не зовсім те, що «живий» журнал чи їх річна підшивка. Та й доступ до електронного журналу «Физкультура и спорт має досить дивний вигляд у мережі: лише перелік статей у журнальних номерах, самі ж статті… не відкриваються.

Ось такі справи, читачі. За кордоном нас і досі вважають нацією, яка найбільше з-поміж інших у світі читає. Вважають, мабуть, скоріше за звичкою, оскільки за останні декілька десятиліть багато чого змінилося у нашому газетно-журнальному розмаїтті. Втім, це вже тема зовсім іншої розмови.

Комментарии:

  1. так, зменшення фінансування — це дуже поано, алеж поглянемо у вічі правді, я ось користуючись бібліотекою зовсім не шкодую витратити пару зайвих гривень для того щоб зареєструватись чи взяти на нічний абонемент книжку, якщо це вкрай треба і цього неможна знайти в інтернеті.
    але розвиток інформаційних технологій не припиняється, і я вважаю навіть бібліотеки повинні оцифровувати певні матеріали для полегшення користування ними читачів, адже купити одну книгу (матеріальну) значно дорожче аніж купити її електронну версію і дозволити користуватися одразу наприклад 5-м користувачам бібліотеки нею в електронному режимі… адже у багатьох є зараз компютери вдома, але інколи без доступу в інтернет! це б полегшило працю багатьох людей, і економило кошти, тим паче, що книги псуються деякі користувачі відривають в них сторінки, за цим важко прослідуквати бібліотекарям…
    треба йти назустріч розвитку!

    Kucyna,
    59717ee

Добавить комментарий: