Хроники Александрии

Авторитарні спортивні ігри, або А судді — хто?

, 23.12.2008

Написати ці рядки мене змусила двозначність ситуації, яка склалась навколо спортивно-масових заходів, організованих управлінням фізичної культури і спорту міської ради серед навчальних закладів міста. Точніше, мова піде про один з таких заходів — так звані спортивні ігри молоді міста.

Як відомо, ці ігри проводились кожного навчального року, і брали в них участь команди міських ПТУ, технікумів, училищ (коледжів) тощо. Постійною учасницею цих ігор завжди була і команда Олександрійського вищого училища культури, у якому я маю честь працювати викладачем фізичної культури, і слід зазначити, що ніколи наша команда у цих іграх задніх не пасла, займаючи у підсумку призові місця, а це говорить про певний рівень підготовки наших спортсменів.

Та, на жаль, ця загалом непогана традиція — міські спортивні ігри молоді — мала весь час ряд недоліків, які полягали в організації і проведенні змагань. На ці недоліки (про них я скажу пізніше) неодноразово звертали увагу я і дехто з моїх колег-викладачів фізкультури інших навчальних закладів. Та вся біда в тому, що головний організатор ігор — голова управління фізичної культури і спорту міської ради — Анатолій Роженко — не звик прислухатись до думок інших учасників заходу.

У результаті цього адміністрацією Вищого училища культури було прийнято рішення відмовитись від участі студентської команди у спортивних іграх 2008—2009 навчального року. Та, на мій подив, протягом перших видів цьогорічних ігор команду Училища культури продовжували вносити у таблиці результатів, записуючи їй щоразу поразки і останні місця за «неучасть у змаганнях». Це відразу ж викликало різні нездорові чутки серед людей, які не були обізнані з тією обставиною, що Училище культури взагалі не подавало заявки про участь в іграх, а тому не може вважатись їх учасником!

А тепер про недоліки якими так грішить організація і проведення ігор. Перш за все — організаційні збори оргкомітету ігор та представників команд-учасниць. Вони або не проводились, або ж проводились лише для того, аби поставити всіх «перед фактом», тобто ніякі зауваження, пропозиції на цих зборах не приймались. «Ми так вирішили» — і все тут. А зауваження були завжди. Вони стосувались і термінів проведення тих чи інших видів, які часто виявлялись не зовсім зручними, і питання афішування різних видів, яке не завжди було чітким і розповсюдженим.

Особливої уваги заслуговує питання суддівства. Зазвичай суддівські колегії під час проведення окремих видів виявлялись недоукомплектованими, і тоді судити змагання (наприклад, з настільного тенісу) доводилось самим представникам команд, тобто — викладачам закладів-учасників змагань, що недопустимо. А про кваліфікацію суддів я вже й не говорю: навіть з тих, що є, не всі судді можуть відзначитись відповідною кваліфікацією.

Дуже дивним в окремих випадках є запроваджений оргкомітетом (читай: А. Роженком) спосіб підрахунку результатів. Наприклад, у силовому триборстві, де в остаточному результаті команді зараховуються не зайняті місця у кожному виді багатоборства, а загальна кількість віджимань, підтягувань, поштовхів гирі. І виходить, що загалом слабку команду може «витягнути» один сильний гирьовик на досить пристойне місце… Де таке бачено? Це все одно, що додавати разом у багатоборстві сантиметри, кілограми і секунди. До речі, силове багатоборство — взагалі дуже суб’єктивний вид, його складно судити, оскільки не існує конкретних для цього критеріїв. І як, наприклад, можна тренуватись команді з перетягування канату? На це відповіді не дасть ніхто. Але організатори (організатор?) ігор стояли (стояв?) на своєму.

Далі. Давно віджила своє система жеребкування в ігрових видах (у даному випадку — волейбол і баскетбол). Я та інші просили, наполягали: давайте проводити за коловою системою, як набагато об’єктивнішою. — все марно. Багато незрозумілостей криється і в правилах визначення переможця, виписаних у Положенні, про проведення ігор молоді міста (автор — звісно ж, А. Роженко). До речі, часто окремі частини Положення можуть змінитись по ходу, у процесі змагань, в залежності від настрою їх організаторів. Просто так, порадились і змінили окремі моменти… Та й підрахунок очок, результатів (були випадки) може взяти на себе голова управління спорту, а не головний суддя, що є перевищенням його повноважень.

Недоладною і необ’єктивною є й система нагородження переможців у такому виді, як плавання.

Це далеко не повний перелік недопрацювань в організації і проведенні спортивних ігор. З цим переліком, я переконаний, погодиться будь-який фахівець у питаннях спорту і фізичної культури. Тому виникає закономірне запитання: чому з ними ніяк не хоче рахуватись наш шановний голова управління фізичної культури і спорту? Чого йому більше не вистачає: досвіду, кваліфікації чи просто бажання прислухатись до думок інших?

В. Волков, викладач фізичної культури

Комментарии:

  1. Я расскажу Вам случай из моего личного опыта. Я участвовал в подобных соревнованиях в категории минифутбол. Соревнования проходили на спортплощадке 9-й школы. Однажды жребий свёл нас в одну группу с командой «кулька». Так вот, из 5-ти человек основного состава Вашей команды, на поле постоянно присутствовали 3-4 человека, которые уже не являлись или вообще никогда не являлись студентами Вашего учебного заведения. Почти все Ваши игроки были старше по возрасту чем остальные учасники. И какова была обида от того, что повлиять на ситуацию нам — простым студентам, не было никакой возможности, а физкультурнику не хотелось заморачиваться, так как всё равно ничего бы не вышло. Когда простые ребята говорили Вам о подставе, Вы нагло утверждали, что это все Ваши студенты. Я уверен, что подобные махинации Вы проводили и в других видах спорта.
    Так что, Волков В., за что боролись на то и напоролись. Думаю, что яму Вы вырыли себе сами.

    Спортсмен,
    e719ac8
  2. Хорош учитель, ничего не скажешь! Из-за своих мелочных обид лишил студентов возможности участвовать в соревнованиях.

    Ай да Волков!,
    ddbf90f

Добавить комментарий: