Хроники Александрии

Куди подівся напис «За Советскую Родину!» на танку-визволителю Олександрії?

, 2.06.2006

Танк - визволитель Олександрії

Всім мешканцям нашого міста відомий славнозвісний танк Т-34, який стоїть на постаменті на площі Визволення біля 6-ої школи. Мені пам’ятається, що весь час на башті цього танку існував напис «За Советскую Родину!». Чесно кажучи, останнім часом я не звертав увагу чи існує цей напис, чи ні. За довгі роки вже так звик, що напис є і, здавалось буде завжди на цьому славетному танку.

Але є більш пильні громадяни нашого міста. Нещодавно, до студії Радіо «Маяк» зателефонували стурбовані слухачі з питанням про те, що після недавнього свіжого пофарбування цього танку до Дня Перемоги, з башти зник напис «За Советскую Родину!». Слухачі були обурені цим фактом, деякі навіть висловлювали думку, що напис зафарбовано навмисне. Тому, ми вирішили провести невелике журналістське розслідування з цього приводу та вияснити, чи насправді напис було зафарбовано, також дізнатися думки громадян щодо відсутності цього історичного напису на башті танка – визволителя Олександрії.

В кулуарах міської ради мені зустрівся Володимир Омелянович Злакоман, колишній депутат міської ради, недавній претендент на мера нашого міста. Володимир Омелянович людина дуже неординарна, в колишньому офіцер контррозвідки, генерал у відставці, тому було цікаво вислухати його думку з приводу відсутності історичного напису на нашому танку.

В. Злакоман розповів, що як працівнику контррозвідки йому довелося побувати в багатьох країнах, і там, на відміну від нас, надзвичайно дбайливо ставляться до збереження своєї історичної спадщини. Наприклад, у Франції, пантеон (мавзолей) імператора Наполеона Бонапарта, який не для всіх робив добре діло, облаштований набагато краще, ніж мавзолей Леніна, навіть у Радянські часи. Там, щоб підійти до мумії Наполеона, треба навіть роззуватися та вдягати спеціальний одяг. А ми, продовжив В. Злакоман, – «як ті варвари, як прийшли, все знічтожили, поруйнували…». Щодо відсутності напису на нашому танку, В. Злакоман сказав, що це просто злочин. «Адже ми захищали Радянську Батьківщину, то і напис повинен бути недоторканим. Як на мене, то я б заставив, щоб вночі негайно все поновили, а інакше, сиділи б «там де треба», жорстко, як колишній офіцер контррозвідки, додав Володимир Омелянович.

Потім я звернувся з проханням висловити свою думку з цього приводу до депутата міськради, головного комуніста Олександрії, Володимира Кудрі. Володимир Іларіонович сказав, що не думає, що це було зроблено навмисне. Просто молоді бізнесмени-підприємці, яким було доручено фарбування танка, історії не знають, не знають, що там насправді було написано на цьому танку. А ми теж звернули на це (відсутність напису) увагу, продовжив В. Кудря, і через депутатів комуністів будемо ставити питання перед міським керівництвом, щоб обов’язково поновили цей напис. (кінець цитати).

Цікаво, а де ж комуністи були раніше? (Як з’ясувалося в ході нашого розслідування, цей напис зник років півтори тому, ще до передостаннього пофарбування танка). Та навіть, як би це й сталося перед цьогорічнім 9-тим травня, вже ж минув майже місяць. Чи вони (комуністи) «звернули увагу» тільки 31 травня, після мого запитання? І, взагалі, чи треба так «напрягати» міське керівництво, особливо від імені партійної фракції, щоб вирішити це питання? А може ще треба скликати позачергову сесію міськради, щоб написати три слова на башті танка і поновити історичну справедливість?…

Ще більш дивною мені видалась відповідь голови Олександрійської Ради ветеранів війни та збройних сил Олексія Зернова: «А що хіба там немає напису? А ми й не помітили…» Як можна було це не помітити, адже товариш Зернов обов’язково був присутнім на всіх мітингах та покладаннях квітів на площі Визволення, де стоїть на постаменті цей славетний танк. Це все свідчить про те, що прості громадяни виявляються більш уважними та свідомими, ніж ті, кому це належить по посаді, чи партійній приналежності. Я вже не кажу про високих можновладців нашого міста.

Далі, щоб дізнатися у чому ж таки тут справа, я звернувся до офіційних розпорядників по проведенню пофарбування танка, тобто в комунальний відділ міського комітету містобудування ЖКГ міської ради, який розташований по вул. Першотравневій, 9. На жаль, начальника відділу Любов Михайлівни не було на місті, але присутня в кабінеті дівчина, після того, як я пояснив їй ситуацію, при мені все з’ясувала по телефону. Виявляється, що пофарбування танка (недавнє) було доручено ПП «Світанок». Вони фарбували його ще минулого року і вже тоді, як вони кажуть, «напису на башті не було, може фарба посипалась з роками, а те що залишилось потім замалювали та й все. До минулого року цим займались другі люди (кінець цитати). Але зараз пообіцяли, що найближчим часом все красиво напишуть, як було історично. Тим більш щоб не було ніяких нарікань про навмисність. І все, питання вирішено (будемо сподіватись, що обіцянки дотримуються). І не треба ніяких звернень партійних фракцій.

А історичний напис «За Советскую Родину!» на башті танка, крім збереження історичної справедливості, має ще й дуже важливе значення для встановлення факту, який саме танк стоїть на постаменті в нашому місті. В міському краєзнавчому музеї мені розповіли, що це танк Т-34, який в числі перших увійшов в Олександрію під час визвольного наступу, в складі 116-ої Олександрійської танкової бригади. І це був танк, який подарував відомий український письменник О. Є. Корнійчук. Але в статті краєзнавця А. Пономаренка (яку мені люб’язно надала головний зберігач фонду музею Тетяна Вальчишина) «Перекручено історичні факти» (газета «Вільне слово» за 25 січня 1994 року) йдеться про те, що на танку, який подарував О. Корнійчук був напис «За Радянську Україну» і був він у складі 70 танкового полку 66-ої механізованої бригади. Єдиний, хто залишився в живих з екіпажу цього танка радист-кулеметник гв. сержант Костянтин Григорович Козлов пише: «Танк «За Радянську Україну» брав участь в боях за визволення Олександрійщини і був підбитий в селі Березівці…» Далі в статті А. Пономаренка вказується на те, що «на Т-34, який стоїть біля школи №6 написано (вибачте, було написано (кор.)) «За Советскую Родину!»… Тому можна стверджувати, що цей танк належить 116 танковій бригаді… А твердження про те, що це танк, подарований О. Корнійчуком вважаю помилковим» (кінець цитати).

Цей факт мені повністю підтвердив живий визволитель нашого міста, механік водій 116 танкової бригади 8-го Олександрійського механізованого корпусу Василь Кузьмович Квашнін, з яким мені вдалося поспілкуватись в той же день. Василь Кузьмович, якому вже 83 роки, мешкає в нашому місті, недалеко від міської ради. Інвалід війни, двічі поранений (ще й досі осколки ходять по руці). Бойовий орден Червоної Зірки і зараз в нього був на грудях. Василь Кузьмович безпосередньо брав участь у визволенні Олександрії у складі екіпажу тих танків, один з яких і стоїть на постаменті біля 6-ої школи. Розповідь цієї мужньої цікавої людини потребує окремої статті. Про танк, подарований О. Корнійчуком, Василь Кузьмович сказав, що цей танк залишився в с. Березівці, бо в нього були пробиті паливні баки, і в наступі на саме місто Олександрія участі не брав. А щодо того, який з танків увійшов в місто першим, визначити було дуже важко, адже це при марші танки йдуть колоною, а наступали вони фронтом.

До речі, реакція В. Квашніна на те, що на танку зафарбований напис, була по фронтовому короткою та жорсткою: «Гади!».

На завершення, наведу думку з цього приводу Тетяни Вальчишиної, головного зберігача фонду міського краєзнавчого музею, якою я поцікавився як у представника молодого покоління. Ось, що сказала Тетяна: «Я вважаю, що це неправильно, і не тому що я притримуюсь правих чи лівих поглядів, а тому що історію неможливо закреслювати. Радянська влада 70 років закреслювала історію і нічого доброго з цього не вийшло. Тому зараз, в незалежній Україні не можна отак поступати зі своїм минулим. Це минуле наше, наших батьків і дідів.»

Цілком можна погодитись з Тетяною Анатолівною, ми просто зобов’язані цінувати і зберігати наше героїчне минуле, при тому суворо дотримуючись історичної точності, бо навіть найменша дрібниця може мати дуже велике значення.

Олег Ольжич

Комментарии:

Добавить комментарий: