Хроники Александрии

Постскриптум

, 30.03.2006

Електорат полегшено зітхає: нарешті вибори позаду. Що не кажіть, а він, електорат, або простіше – всі ми з вами, добре втомилися від нескінченних політичних акцій і реклам виборчого спрямування, від майоріння різнобарвних стрічок, прапорів, буклетів, листівок. Втомилися від неприкритої піар-чорнухи, нагнітання напруги й інших «неспортивних» методів політичних супротивників.

Чим все це виправдати, пояснити? Похибками демократії, вадами нашого менталітету, коли у декого стало мало не нормою поведінки морально нищити своїх опонентів? І якби лише морально… Пригадаймо декілька останніх березневих подій. Підпал номера у готелі «Дружба», у якому поселився лідер однієї з громадських організацій. Відразу ж виникає запитання: кому і чим міг «насолити» на місцевому рівні приїжджий керівник громадського центру Всеукраїнської громадської організації, що для цього довелося палити ні в чому не винний олександрійський готель, до того ж ще й приватний? А з іншого боку, пожежа несподівано привернула до себе увагу громадськості, спрацювала, таким чином, на користь цих партійців.

…Похмурим березневим ранком, десь близько 4-ї години, голова обласної організації Трудової партії України разом з дружиною, своїм заступником та начальником юрдепартаменту цієї ж обласної організації вийшли з кафе «Магніт». «Біля площі Попова, як з-під землі, з темряви випірнула зграя молодиків у кількості 10-12 чоловік і накинулась на нас, – розповідає начальник юрдепартаменту.
– Били жорстоко, намагаючись вцілити по голові. Від ударів я втратив свідомість першим, тому всіх подробиць не бачив. Але потім я дізнався, що постраждали всі четверо, нападники підняли руку навіть на єдину серед нас жінку. Я вважаю, що напад був здійснений не випадково: зграя била лише нас. А найбільше дісталося заступнику голови обласної організації, який водночас є і прес-секретарем. Так от йому завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості (у тому числі – перелом щелепи), тобто він тривалий час не зможе виконувати свою роботу. Запам’яталося мені також, що всі нападники були одягнені однаково: чорні в'язані шапки і чорні куртки. За фактом нападу правоохоронними органами порушено кримінальну справу, але про її результати нам ще нічого не відомо», – сказав наш співбесідник.

А ось і останній випадок, який вражає своїм цинізмом: у центрі нашого міста – на площі Леніна, серед білого дня на очах у багатьох перехожих двоє нападників побили редактора газети «Городской курьер», який водночас є одним з лідерів міської організації політичної партії і значився у списках кандидатів до міської ради. Потерпілий з тілесними ушкодженнями потрапив до лікарні. У цьому випадку особи нападників відомі, але про мотиви побиття стане відомо лише за фактом розслідування порушеної кримінальної справи.

Ось так. Кому було необхідно зводити рахунки з неугодними політичними суперниками за допомогою кулаків? Сумно якось. Особливо від того, що в нашому тихому невеликому місті, виявляється, є сили і засоби у тих, хто не зміг взяти верх розумом чи вмінням у чесній боротьбі, для того, щоб хоча б кулаками у безсилій злобі досадити першому-ліпшому, хто підвернувся під руку.

На щастя, все це вже позаду. Закінчилися наймасштабніші і найдорожчі в нашій історії вибори. Але ще довго вони нагадуватимуть нам про себе і нечисті засоби своїх фігурантів вилинялим на сонці сміттям – стрічками, буклетами, втоптаними у грязюку та наклеєними у найнесподіваніших місцях портретами кандидатів з видряпаними очима і обписаними нецензурщиною. «Така наша культура», – здвигує плечима електорат.

Прикро якось: хоч вибори і пройшли, але так званий менталітет – залишився.

О. Наріжний

Комментарии:

  1. Вешать на площади уродов!

    правый,
    1c99323

Добавить комментарий: