Кому-таки бути мером?

Історія свідчить, що влада зазвичай діє так: іде на вибори зі своїм кандидатом, який і перемагає. Сьогодні мова не про технології чи про реальних кандидатів, а про соціологічний тип майбутнього переможця виборчих перегонів.

Ця соціоніка — винахід суто газети «Олександрійські відомості». Аби підійти абсолютно неупереджено до майбутніх перегонів, ми вирішили не вдаватися до послуг професійних піар-менеджерів з тієї причини, що за кожним фахівцем із піар-технологій хтось стоїть.

Практика виборів, як на посаду міськголови, так і українських президентів свідчить: в Україні кандидат на перемогу і не повинен мати таких уже суперчеснот чи бути кришталево чистим, як наприклад, у США, де найменший «грішок» кандидата в сенатори, президенти чи конгресмени практично відразу викреслює цю людину зі списку претендентів. Підтвердження тому — всі три українські президенти.

Так, першим президентом України став Л. Кравчук. Привабливий та статечний за зовнішніми даними, це був представник партноменклатури, проти якої якраз тоді й збурилося суспільство (перша ментальна революція). З точки зору логіки його перемога була неможливою, однак він став президентом. Чому? Тому що за соціологічною схемою впізнавання він найбільше відповідав внутрішньому прагненню 52-мільйонного українського загалу. Він являв собою стереотип «сіль землі» — всі захотіли бачити на чолі саме таку людину, від землі, розумну, освічену й кмітливу.

Наступного разу переміг ще один кандидат типу «сіль землі» — господарник Л. Кучма. Ні особливими розумовими здібностями, ані зовнішністю він не вирізнявся на тлі інших, не мав і якихось особливо привабливих переконань. Однак, удруге поспіль, він, «сіль землі» — пообіцяв головне для апатичного українського люду: «аби не було війни» — і проголосували за Кучму.

Втретє (знов Кучма) в Україні переміг соціологічний портрет «сіль землі», але на той час він представляв також і схему впізнавання «новатор-технолог». Саме тому, що його передвиборна програма виглядала дещо сучасніше, ніж у його опонента Симоненка, президентом знов став Кучма.

На четвертих виборах переміг яскравий представник схеми впізнавання «новатор» — В. Ющенко. Крім «новаторства», Ющенко, як і попередні, також представляв соціобренд «сіль землі» та ще одну схему — «білий кінь» (людина з іншим позитивним досвідом).

Приблизно за таким же самим алгоритмом змінювалися й мери в Олександрії. Їхні чесноти, якщо вдатися в історію, чимось нагадували чесноти (чи їх відсутність) перших персон держави. Цікаво, людина якого типу переможе навесні? На наш погляд, шанси на перемогу матимуть представники всіх трьох типів — «сіль землі», «новатор» (або «технолог») і «кінь білий» або комбінації цих чеснот.

«Кінь білий»

Прогнозуючи ситуацію на виборах-2006, поговоримо про переваги та недоліки ймовірних кандидатів, що вписуються в ці умовні 3 схеми впізнавання. Думається, найменші шанси на перемогу в боротьбі за крісло мера в Олександрії матиме представник схеми «кінь білий», тобто кандидат на посаду міського голови з-за меж Олександрії, який, скажімо, є вихідцем з цього міста.

Перевага «коня білого» (яким може стати, наприклад, В. Моцний, В. Черниш чи будь-хто інший, хто нині працює деінде) полягатиме в отому іншому, не місцевому досвіді й ефекті «прикликання князя збоку» — втомлений складним теперішнім життям олександрієць цілком може віддати голос за такого кандидата, сподіваючись на те, що прийшла, але рідна місту людина змінить щось на краще.

Недолік «коня білого» завжди очевидний: його опоненти намагатимуться очорнити репутацію такого кандидата в ході піар-кампанії як невігласа щодо місцевих справ. Ймовірно, що місто ще не дозріло до того, щоб на цих виборах переміг «кінь білий», ким би він не був і яку б політичну силу не представляв.

«Новатор»

Оскільки практика виборів нового президента України засвідчила спроможність народу вмить перебудуватися й почати мислити по-новому, значні шанси на перемогу в перегонах за крісло мера матиме кандидат, якого умовно назвемо «новатор». Коли в регіоні не все гаразд, населення може поставити на «новатора» — людину, яка пропонує швидке та ефективне вирішення наболілих питань за рахунок гіперсучасного мислення і найновітніших технологій і підходів. За умови, що цей тип кандидата представлятиме людина з незаплямованою репутацією, яка до того ж виглядатиме як взірець гречності (на противагу, скажімо, попередньому мерові), такий кандидат має надзвичайно високі шанси на перемогу.

Подібними «новаторськими» якостями (не знаємо, щоправда, висуватимуться вони на цю посаду чи ні) володіє цілий ряд відомих у місті людей — В. Конюшенко, А. Турський, М. Лавренко. Такий тип кандидата мав би перемогти на попередніх виборах. Мова про М. Лавренка; і не сталося це з банальної причини: ряд працівників штабу президента ПФК паралельно «здавали» свого кандидата штабістам супротивників. Тобто, замість технологічної дезінформації, що є вимогою боротьби штабів, постачалася повноцінна інформація, якою користувався штаб опонента.

«Сіль землі»

Зважаючи на велику квоту пролетаріату і селянства в місті та незначну долю інтелігенції (вона весь час емігрує, постачаючи кадри в сусідні регіони і столицю), а також на тенденцію електорату міста до мислення за традиційними й апробованими схемами, з великою долею ймовірності можна говорити про те, що перемогу на виборах знову здобуде кандидат зі схемою впізнавання «сіль землі».

Таким дбайливим господарем (хоч і в міру своїх скромних можливостей) завжди представляв себе виборцям С. Цапюк. На останніх виборах він також «світився» і за другою схемою — «новатор». Новаторські винаходи теперішнього голови залишилися в теоретичній площині, і свої інтелектуальні зусилля він на 100% реалізовує останнім часом у чистій політиці, а не в господарстві міста (чим займалися насправді всі його заступники). Та потужні особистісні дані — харизма такого собі бунтаря в кріслі мера (чимось подібний чи то на Махна, чи то на Лукашенка, він завжди працює «на громаду міста» і постійно в опозиції до вертикалі з Києва), політична інтуїція, коли він миттєво реагував на будь-яку зміну внутрішньоміської і загальнодержавної політики, дозволили йому перемогти двічі поспіль. То чому б діючому меру не зробити самоврядний хеттрик? Після звільнення цілої плеяди потужних господарників — В. Прокваса, С. Дьячука, М. Власенка — у лавах нинішнього мера ще залишилася певна кількість «старої гвардії», здатної спробувати взяти втретє поспіль фортецю «білого дому» виборчим штурмом.

Побажаймо успіхів у цьому міському голові, побажаймо також його опонентам по майбутніх перегонах бути на порядок вищими від нього під час кампанії виборів. Бо саме така перевага — не в сантиметрах, а на цілий корпус чи півкорпуса потрібна тому, хто збирається обіграти теперішнього мера (це на мій суб’єктивний погляд).

Гра у велику політику — це сьогоднішній серйозний недолік міського голови як кандидата, який за певних обставин може перетворитися на його головну перевагу. За великим женучись, останнім часом він часто забував мале, що й спричиняло таку тотальну критику в непідвладній йому пресі. Але, наперед програючи майбутні мерські вибори по ходу минулорічних президентських, він зробив дуже сильний хід, заручившись підтримкою деяких ЗМІ.

Зважаючи на популярність теперішнього мера в місті (на відміну від більшості з його сильних опонентів; навіть попри те, що ця популярність нерідко негативного характеру), іншим кандидатам буде нелегко. Виняток складуть ті, хто так чи інакше причетний до умовної схеми впізнавання «сіль землі» — такий собі порядний, розумний, чоловік від землі зі знанням деталей життя олександрійців і їх мікро- та макропроблем і потреб. Чому? Тому що двері таким кандидатам (типу «сіль землі»+ «новатор»), як, скажімо, В. Проквас чи В. Конюшенко, які побували до того ж у кріслах влади і знають, як облаштувати майбутнє громадян міста не гірше мера, будуть відчинені в більшості мас-медіа, і перевага, яку матиме нинішній мер по медіа (КТМ, «ОТ» і «ВС») у випадку зі схемою впізнавання «солі землі» нівелюватиметься.

Те, що однак абсолютно ускладнює будь-які прогнози, і те, чого ще ніколи не було під час усіх попередніх виборах в Олександрії — у місті з’явилися дві ФМ-станції. По ФМ, скажімо, можна 24 години на добу паплюжити чи, навпаки, підіймати репутацію будь-якого з кандидатів. І якщо власники станцій (В. Мороз і А. Турський) не зіб’ються на майбутніх виборах до з’ясовування стосунків між собою в ефірі (це в разі, коли обидва висуватимуть свої кандидатури на пост №1 у місті), то саме квота часу, проведеного на ФМ-ах кандидатами всіх трьох схем впізнавання — «сіль землі», «кінь білий» і «новатор-технолог» — і розставить остаточні крапки над «і» при переманюванні голосів на користь того чи іншого кандидата.

Хто б не став новим міським головою, ясно одне: як і у випадку з нещодавніми виборами Президента України, на Олександрію очікує найзахоплючіше за всю її історію шоу — вибори органів місцевого самоврядування (однак, на жаль, це буде лотерея, в якій олександрійці розіграють власне майбутнє). І кількість, і чесноти нинішніх потенційних кандидатів, про яких ми тричі писали напередодні, підтверджують це.

В. Шкіпер