Хроники Александрии

Станіслав Гайдук: прорив гарантується

, 14.11.2005

На педагогічному небосхилі Олександрійщини спостерігається відчутний рух. Після періоду тривалого «міжсезоння» в педколеджі імені Василя Сухомлинського, нарешті, з’явився директор — котрий розуміє суть проблем і знає, як їх розв’язати. 01.11.2005 року рішенням обласної ради завершилась реорганізація педколеджу, відокремлена гімназія-інтернат була перейменована в гімназію-інтернат, а сам навчальний заклад було переведено у відповідність до Закону України про вищу освіту. Розпорядженням начальника обласного управління освіти й науки Віктора Громового з 10 листопада приступив до виконання обов’язків директора педколеджу Станіслав Гайдук, який донедавна працював заступником директора цього ж коледжу з наукової роботи.

Для багатьох олександрійців прізвище Гайдук є синонімом новацій в освітній галузі. Прикладів тому можна навести чимало, і вони є не лише визначними фактами з біографії директора, а й предметом його особистої гордості. А гордиться цій людині є чим. По-перше, дружиною Тетяною, яка працює вчителем хімії в ЗНЗ №2, своїми рідними й близькими, які сформували його як педагога-керівника. Серед цих людей — колишній директор школи №2 Олексій Руденко, Ніна Суслова, Світлана Компанієць — колишні завучі.

А далі у списку стоїть вдалий захист кандидатської дисертації з теорії і методики навчання фізики, а ще — природна здатність бути першим на будь-якій посаді й за будь-яких обставин. Два його дітища, біля витоків яких Станіслав Гайдук стояв ще в минулому сторіччі — Олександрійський колегіум та єдина в місті школа з російською мовою викладання, ЗНЗ №9 — і нині зберігають пальму першості не лише в Олександрії, а й у регіоні. Про таких у народі кажуть: улюбленець долі. Його добрим словом згадують і в Кіровоградському інституті післядипломної світи вчителів, і в обласному управлінні освіти й науки, яке він очолював до квітня 2004 року. До речі, це саме той рідкісний випадок, коли людина цілком добровільно залишила «ситу» посаду і повернулась додому, щоб продовжити процес творення в рідному місті.

У своєму інтерв’ю з приводу призначення на пост заступника директора з науки в педагогічному коледжі Станіслав Микитович зауважив: «Моїми першими рішучими діями на цій посаді стане … повна відсутність рішучих дій у кадровому питанні» — маючи на увазі збереження педагогічного колективу з його традиціями, особливостями й проблемами. Підхід коректний і делікатний, та це аж ніяк не споглядацька позиція, а мудрість керівника нової формації.

Нині педколедж переживає далеко не кращі часи, і найболючішою з проблем є повне відключення закладу від теплопостачання, яке за останні роки стало хронічним у Перемозькому мікрорайоні. Студентів довелось відправити на канікули, оскільки на додаток почалася ще й епідемія краснухи. Та Гайдук сприймає вимушену паузу з філософським підходом: буде більше часу для роздумів та підготовки до плідної роботи, а графік навчання можна узгодити з Міністерством.

До речі, з часом має визначитись місце педколеджу в Болонському процесі. Відтепер очолюваний Гайдуком навчальний заклад має повноцінну можливість рухатись до напрямку модернізації вищої школи І–ІІ рівнів акредитації. Звісно, поки що запитань існує більше, ніж відповідей. Але професіоналізм керівника, підтримка Міністра освіти й науки Ніколаєнка, губернатора Кіровоградщини та його команди, а також конструктивна позиція голови Олександрійської райдержадміністрації Володимира Конюшенка дають всі підстави сподіватися, що незабаром у педагогічній науці Олександрійщини відбудеться справжній прорив. Головне, на глибоке переконання керівника, щоб люди йшли а роботу, як на свято.

А підгрунтя для цього є. З’явилися позитивні зрушення в науковій роботі педколеджу, які однозначно і колеги, і студенти пов’язують з іменем Станіслава Гайдука. Так, при педколеджі створена й успішно працює наукова рада, наукове студентське товариство, започатковано випуск газети під назвою «Науковий вісник». Напрямок діяльності є для численного колективу і цікавим, і плідним. І це всього лише за один рік! Звісно, роботи на науковій ниві в коледжі — нерозпочатий край. Потрібно обновити й зміцнити склад викладачів, що мають наукові ступені, поновити матеріально-технічну базу, продовжити пошуки оптимальних шляхів підготовки спеціалістів. З Кіровоградським державним педагогічним університетом ім. Винниченка вже підписано угоду про спільну наукову діяльність. А далі — готуватись до відповідального процесу ліцензування й акредитації, які вже не за горами.

Коли він все встигає і чи є в житті Станіслава речі, які йому не під силу виконати? Легко знайти відповідь на це запитання, знаючи характер справжнього лідера. Цей стрункий, завжди підтягнутий чоловік вважає, що не буття визначає свідомість, а навпаки: саме думки людини формують її долю. Його життєве кредо — робота. Навіть відпочиваючи на дачі, він знаходиться в постійних пошуках і знахідках: любить власноруч вирощувати овочі, залишаючи коханій дружині прерогативу доглядати квіти. Станіслав Микитович з гордістю говорить: «Ви б побачили мою картопельку, помідорчики, капустку — це просто диво. Минулої осені зібрав урожай картоплі з коефіцієнтом 1 до 9. Тобто відро посадив, два взяв.» Захоплюється педагог поезією та непогано грає на гітарі, та ще й займається екстрасенсорикою. Захопившись одного разу бджільництвом, Станіслав Гайдук вважає, що людині також можна багато чому повчитися у невтомних трудівниць.

А ще він підтримує постійні зв’язки зі своїми колишніми учнями. І пишається, що вчив їх не лише фізиці, а й життю. Вони сьогодні займають достойні посади в суспільстві. Серед них, до речі, і голова Кіровоградської облдержадміністрації Едуард Зейналов, і його заступник Вадим Черниш, і відомі підприємці-депутати Олександрійської міської ради Олександр Рушковський та Андрій Сибірцев, і авторка цих рядків, а ще безліч відомого й титулованого народу, розкиданого по різних містах і вісях неозорої Вітчизни. Щоразу, коли вдома у вчителя лунають телефонні дзвінки з далекої Америки чи з віддалених районів Півночі, йому є про що поговорити з колишніми учнями. Минулого літа до Олександрії приїздила зі Сполучених Штатів Олена Брагінська, побувала в улюблених вчителів удома — було приємно почути, що таких педагогів, як в Олександрії, за океаном немає.

Ми все життя навчаємось: діти — у дорослих, а дорослі — у дітей. Тільки так підтримується зв’язок поколінь, тільки так народжуються нові ідеї, втілювати які в життя — суцільне задоволення. Адже в житті немає нічого неможливого, якщо ти — Людина.

Іванна Федорова

Комментарии:

  1. А, что только одна русская школа в Александрии? А помница только 6 и 17 были украинскими это наступление или как понимать или уже все в городе перешли на украинский полноценный.

    АВ,
    d12c393
  2. Давно знаю Станислава Никитовича как человека действия, неутомимой энергии, способного правильно выбрать цель и твёрдо идти к ней. Думаю, не за горами тот день, когда наш педколедж займёт достойное место среди учебных заведений не только города, но и области! Желаю удачи на новом месте, Станислав!

    Uno,
    51e5185
  3. 2АВ
    … на кого наступление???

    kakhaber,
    d12c393
  4. Интересно, а он за Цапюка или против? За розовых или голубых? а его коллектив будет лизать как и раньше всем ктобы не командывал? или будкет гнать свою независимую линию?

    Хасан,
    d12c393
  5. Хасану

    Уважаемый, нельзя же сразу давать оценку будущих действий человека, еще и в такой некорректной форме

    Сволочь,
    51e5185
  6. Давайте жить дружно!? Почему это понимаю мультяшные кот и мыши.Да за кого зад дерем?Или за сколько — вот в чем вопрос?.Надоело смотреть и убеждатся что мы то ничего не изменим. Или гражданскую войну начнем нам терять нечего

    Сука,
    d12c393
  7. все как год назад ?
    с одной стороны клан,»понятия», народ продажный
    а с другой «дрзі»-команда, и все пушистые.
    Ну с ЦСК все понятно, а где ОН мессия Александрии?

    froll,
    51e5185

Добавить комментарий: